Close
На всіх етапах розвитку суспільства, становлення національних економік, формування соціально-культурних і духовних горизонтів будь-яких держав проблеми забезпечення педагогічними кадрами, їх раціональне використання за фахом завжди були ключовими, невичерпними джерелами підвищення ефективності та якості функціонування освітніх і науково-педагогічних установ та організацій. Професія «викладач» є регульованою в Україні, що підтверджується положеннями законів України, підзаконних актів.
Так, нормативно-правовою базою, що регулює професійну діяльність викладача є Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», Кодекс законів про працю України, Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників».
Вища Рада юристів України є національним реєстраційним органом, що регулює порядок доступу до професії «викладач» в Україні. Станом на сьогодні, реєстрація у ВРЮУ та отримання професійної освіти необхідні для таких посад: «Асистент», «Викладач», «Старший викладач», «Доцент», «Професор».
На шляху розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань якісна освіта є одним з головним чинником успіху, а педагогічний працівник є одночасно і об’єктом, і провідником позитивних змін. Професія викладача є однією з найбільш масових у сучасному суспільстві та перебуває під особливою увагою держави. Зазвичай державою визначаються такі критерії допуску до професійної педагогічної діяльності, як наявність у працівника ступеня вищої освіти за відповідною спеціальністю (програмою підготовки) та/або відповідність його професійної кваліфікації системі вимог, які можуть мати вигляд професійного стандарту.
Посади викладачів можуть обіймати особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання, а також в окремих випадках, особи, які мають освітній ступінь магістра або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста. Статутом закладу вищої освіти можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть обіймати посади викладачів.
Програми підготовки педагогів містять складники психолого-педагогічної та практичної підготовки, а в багатьох випадках предметної спеціальності, включно з методикою викладання. На континуумі навчання педагогічного працівника впродовж життя виділяють три основні етапи: відправну формальну освіту; початок професійної діяльності – індукцію, яка повинна супроводжуватися комплексом спеціальних заходів сприяння входженню працівника в професію; безперервний професійний розвиток.
Підготовка педагогічних працівників здійснюється за спеціальностями галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» та іншими спеціальностями, якщо це передбачено відповідними освітніми програмами та вони відповідають встановленим вимогам, наприклад, підготовка зі спеціальностей 012 «Дошкільна освіта», 013 «Початкова освіта», 016 «Спеціальна освіта», 024 «Хореографія», 053 «Психологія» або 231 «Соціальна робота». Професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути присвоєна випускникам лише акредитованих відповідно до національного законодавства освітніх програм.
Здобуття педагогічної освіти на певних рівнях вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої програми, є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти, а саме: фаховий молодший бакалавр, молодший бакалавр, бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.
Фаховий молодший бакалавр – це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем освітньо-професійної програми. Обсяг освітньо-професійної програми фахового молодшого бакалавра на основі базової середньої освіти (після 9 класу) становить до 240 кредитів ЄКТС, у тому числі 120 кредитів ЄКТС за інтегрованою з нею освітньою програмою профільної середньої освіти професійного спрямування, що відповідає галузі знань та/або спеціальності.
Молодший бакалавр – це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 120—150 кредитів ЄКТС.
Бакалавр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг становить 180-240 кредитів ЄКТС.
Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС.
Доктор філософії – це освітній і перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30 – 60 кредитів ЄКТС.
Доктор наук– це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи. Ступінь присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії.
Особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію видається документ про вищу освіту за відповідними ступенями. Невід’ємною частиною диплома бакалавра, магістра є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання.
Особам, які після завершення навчання вперше зайняли посаду педагогічного працівника, може надаватись підтримка їх професійного становлення у форматі однорічної педагогічної індукції. У цей період вони мають отримати досвідченого наставника такої самої або спорідненої спеціальності (предметної спеціальності або спеціалізації) з того самого або іншого закладу освіти. Програма наставництва розробляється наставником спільно з педагогом-інтерном, передбачаючи різні форми професійного розвитку (взаємне відвідування уроків, опрацювання відповідної літератури тощо). Для педагога-інтерна має бути передбачена обов’язковість щотижневого відвідування одного уроку наставника з урахуванням в тижневому педагогічному навантаженні, а для наставника – на основі наставницької програми (наприклад, одного уроку педагога-інтерна з урахуванням в тижневому педагогічному навантаженні) та з встановленням надбавки за наставництво.
Обов’язковою складовою освітнього процесу підготовки здобувача вищої або фахової передвищої освіти до педагогічної професії є безперервна педагогічна практика. Для виконання цього ключового завдання обсяг практичної підготовки має складати не менше 30 кредитів ЄКТС у межах обов’язкової частини бакалаврських програм (починаючи з першого року навчання, у різних закладах освіти і різних класах (курсах)) і не менше 30 кредитів (включно з магістерським дослідженням) у межах обов’язкової частини магістерських програм (у різних закладах освіти і різних класах (курсах)). У разі реалізації освітніх програм за дуальною формою здобуття освіти обсяг практичної підготовки може бути збільшено за рахунок поєднання теоретичного навчання та практичної роботи, починаючи з другого-третього курсу бакалаврату.
Система забезпечення якості педагогічноїосвіти в Україні складається із:
З більш детальною інформацією про національну систему вищої освіти можна ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України.
Для забезпечення належного функціонування в Україні «викладач» як професії, в Україні діє Верховна Рада України, Кабінет міністрів Україні в особі відповідних профільних міністерств, а саме Міністерства освіти і науки України, національний реєстраційний орган в особі Вищої Ради юристів України, спілки та незалежні самоврядні організації, основною діяльністю яких є сприяння викладачам в реалізації їх професійних завдань.
Здобута педагогічна освіта надає особі/власнику відповідного диплома право бути визнаним, як фахівець галузі. З метою отримання статусу викладача, особа вчиняє ряд дій, до переліку яких входить первина реєстрація у ВРЮУ. Реєстрація у ВРЮУ це процедура, відповідно до якої особа, яка успішно виконала освітню програму та оволоділа ключовими критеріями опанування професії, набула право на звернення до реєстраційного органу з метою офіційної реєстрації свого професійного статусу в Україні.
ВРЮУ, як реєстраційний орган проводить відповідну перевірку поданих особою документів на предмет їх відповідності діючому законодавству та встановлює факт, що має юридичне значення, а саме надає РЕЄСТРАЦІЮ ПРОФЕСІЙНОГО СТАТУСУ.
Станом на 2016 рік в Україні не існувало єдиного реєстраційного органу, який би забезпечував належний сервіс з питань підтвердження професійної компетенції за відповідним професійним направленням, оформлення належної правової реєстрації відповідних прав та відображення дисциплінарного статусу особи, щодо якої повинно бути прийнято відповідне рішення.
Виконання функцій реєстраційного органу, забезпечується шляхом формування єдиної структурованої бази (Реєстру) про професійне направлення з метою установлення універсального способу підтвердження заявленої інформації під час працевлаштування, навчання, стажування тощо.
Дані реєстру відображають інформацію про кандидата, відомості про здобуту кваліфікацію, рівень мовленнєвої компетенції, зареєстроване право професійної діяльності в Україні, а також іншу важливу інформацію. Шлях особи, яка виявила бажання стати викладачем доволі непростий та складається з певної кількості кроків. Розглянемо детальніше.
Крок 1.
Завершення навчання у школі або коледжі. Одержати повну загальну середню освіту учні можуть у середніх загальноосвітніх і спеціалізованих школах, школах-інтернатах, гімназіях, ліцеях, колегіумах та інших загальноосвітніх навчальних закладах, що мають ІІІ ступінь освітнього рівня. Повну загальну середню освіту можуть надавати також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації. Особам, які пройшли державну підсумкову атестацію, видається атестат про повну загальну середню освіту. Випускники, які мають високі досягнення у навчанні, нагороджуються золотою медаллю – «За високі досягнення у навчанні» або срібною – «За досягнення у навчанні» та отримують атестат про повну загальну середню освіту з відзнакою. Разом із атестатом видається додаток до нього, де зазначаються досягнення учнів у навчанні в балах. Випускникам 11-х класів, які не атестовані хоча б з одного предмета, видається табель успішності, в якому з таких предметів робиться запис «не атестований(на)». Після закінчення школи випускники пишуть Зовнішнє незалежне оцінювання (письмовий іспит у формі тестування з одного або кількох обраних ними предметів, необхідних для вступу до вищого навчального закладу) з предметів, які вимагаються при вступі до вищого навчального закладу. Предмети варіюються самим ВНЗ, згідно з вимогами до вступу.
Реєстрація та складання ЗНО. Забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється Українським центром оцінювання якості освіти – у співпраці з місцевими органами управління освітою, обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти й навчальними закладами. Участь у зовнішньому оцінюванні може взяти особа, яка має повну загальну середню освіту або здобуде її в поточному навчальному році та зареєструвалася відповідно до встановлених вимог. Щоб успішно зареєструватися для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, необхідно створити та оформити реєстраційну картку, сформувати комплект реєстраційних документів і подати його особі, відповідальній за реєстрацію в закладі освіти (для випускників шкіл, студентів професійно-технічних закладів і коледжів, які цього року завершують здобуття повної загальної середньої освіти) або надіслати його до відповідного регіонального центру оцінювання якості освіти (для випускників минулих років).
Комплект реєстраційних документів має містити:
Реєстраційну картку необхідно сформувати за допомогою спеціального сервісу «Зареєструватися». Для вступу на факультети закладів вищої освіти необхідно скласти ЗНО з таких предметів як українська мова та література, англійська мова, математика чи історія України. Більше про проведення зовнішнього незалежного оцінювання дивіться за посиланням.
Отримання результатів. Результат складання ЗНО відображається у сертифікаті встановленого зразка, в якому надається інформація про складені предмети та отримані бали. Результати ЗНО зараховуються як вступні іспити до вищого навчального закладу. Під час конкурсного відбору до ВНЗ також враховується середній бал документа про повну загальну середню освіту.
Крок 2
Принципи вступу. Вступна кампанія до закладів вищої освіти України розпочинається кожного року у червні з проведення ЗНО випускників шкіл. Вступ абітурієнтів відбувається на підставі наявних рейтингових балів, що визначаються як сума балів отриманих за тестами зовнішнього незалежного оцінювання, середнього бала атестату та додаткових балів за визначні досягнення у навчанні (переможці всеукраїнських олімпіад, конкурсів Малої академії наук, учасники міжнародних олімпіад тощо). Українські абітурієнти мають право подавати заяви на вступ до вищих навчальних закладів у паперовому або електронному вигляді. Прийом документів від абітурієнтів зазвичай триває протягом липня.
Збір та подача документів. Після того як особа визначилась із навчальним закладом, необхідно подати пакет документів на здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, а саме:
Зарахування. Зарахування абітурієнтів на навчання за кошти державного бюджету та за кошти фізичних осіб відбувається у першій половині серпня. Умови прийому до вищих навчальних закладів затверджені Міністерством освіти і науки ви можете переглянути за наступним посиланням.
Крок 3.
Навчання та стажування. Під час проходження навчання у вищому навчальному закладі, особа може проходити стажування у приватних та державних організаціях, структурах.
Крок 4.
Отримання диплому. Особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію видається документ про вищу освіту за відповідними ступенями. Невід’ємною частиною диплома бакалавра, магістра є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. Присвоєння освітньої та професійної кваліфікацій педагогічного працівника має проводитись за результатами єдиного державного кваліфікаційного іспиту на завершальній стадії навчання на відповідному освітньому рівні. Випускникам магістратури присвоєння кваліфікації вчителя профільної старшої школи має проводитись за методикою та за програмою сертифікації вчителів первинного рівня.
Крок 5.
Реєстрація у ВРЮУ. Особа заповнює заяву про реєстрацію встановленого взірця та анкету. Після цього, ВРЮУ надсилає перелік документів, скани яких необхідно надати. Опрацювання заяви спеціалістами відбувається впродовж 10 робочих днів, в результаті встановлюється відповідність та автентичність наданих документів Департаментом Реєстрів, що здійснює супроводження з метою включення особи до відповідного Реєстру за відповідним професійним направленням.
Включення до реєстру та створення кабінету. Підтвердженням реєстрації викладача є документ Registration Authority Certificate. Наступним кроком є включення особи в Реєстр та створення електронного кабінету професіонала, з наданими ключами доступу. Результатом включення особи до ЄРДПС є документ: Certificate of Registration Professional Status.
Крок 6.
Підвищення кваліфікації. Викладачі зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію. Обсяг підвищення кваліфікації викладачів протягом п’яти років не може бути меншим ніж шість кредитів ЄКТС. Форми і зміст підвищення кваліфікації мають бути направлені на формування професійних компетентностей, визначених професійним стандартом. Так, розрізняють:
1) первинну професійну підготовку: магістр або спеціаліст (для посад «Асистент», «Викладач», «Старший викладач»); доктор філософії (кандидат наук), доктор мистецтва (для посад «Асистент», «Викладач», «Старший викладач», «Доцент», «Професор»); доктор наук (для посади «Професор»).
2) підвищення кваліфікації з присвоєнням нового рівня освіти: здобуття наукового ступеня доктора філософії, доктора мистецтва (для осіб з освітнім ступенем магістра (спеціаліста)); здобуття наукового ступеня доктора наук (для осіб з науковим ступенем доктора філософії).
Традиційним видом підвищення кваліфікації є навчання у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, передбачає набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань і може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій, а його результати не потребують окремого визнання і підтвердження. До інших видів підвищення кваліфікації педагогічних працівників відносяться стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо. Обов’язковою умовою для визнання результатів інших видів підвищення кваліфікації є опис набутих нових та/або вдосконалених раніше набутих компетентностей і досягнутих результатів навчання, співвимірних з витраченим на це часом. Рішення про визнання результатів інших видів підвищення кваліфікації керівників закладів освіти та їх заступників набуває чинності після затвердження засновником закладу. Щодо стажування, то запозичення педагогічними працівниками практичного досвіду виконання професійних завдань та обов’язків від кращих педагогічних працівників (наставників) має розглядатись як пріоритетний вид підвищення кваліфікації і передбачати атестацію стажерів у формі розроблення уроків або інших освітніх заходів.
Підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти допускається для наставників, сертифікованих педагогічних працівників та педагогічних працівників, які мають вищу педагогічну категорію, науковий ступінь та/або вчене звання. Програма самоосвіти з описом запланованих до набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей і досягнення результатів навчання співвимірних із запланованим на це часом підлягає попередньому затвердженню вченою або педагогічною радою, яка надалі призначає комісію для проведення атестації результатів навчання та ухвалює рішення про їх визнання на підставі позитивного висновку цієї комісії. Фінансування підвищення кваліфікації у форматі інформальної освіти здійснюється на підставі рішення про визнання результатів навчання та враховує витрати на діяльність комісії з проведення атестації.
Крок 7. Доступ до спеціалізованої професії
Відповідно до закону, особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік і пройти атестацію в закладі вищої чи післядипломної освіти або відповідному кваліфікаційному центрі.
Вони також можуть здобути другий (магістерський) рівень вищої освіти з педагогічної спеціальності за скороченою програмою, яка передбачає відповідне перезарахування раніше здобутих кредитів та результатів навчання.
ЯК ОТРИМАТИ ДОСТУП ДО РЕГУЛЬОВАНОЇ ПРОФЕCІЇ ЗАКОРДОНОМ?
Умови доступу до професії визначено положеннями національного законодавства кожної держави. Для здійснення практичної діяльності викладачу за кордоном необхідно підтвердити отриману освітню кваліфікацію та забезпечити відповідність додатковим вимогам обраної країни.
Трудова чи освітня імміграція супроводжується необхідністю забезпечити відповідність, наприклад, вимозі про визнання отриманої за кордоном освіти, складанню кваліфікаційного іспиту або наявності професійного досвіду. Результатом, що свідчить про доступ до регульованої професії, є отримання дозволу – свідоцтва, що підтверджує право особи на провадження професійної діяльності або ліцензії на здійснення практичної діяльноті. Існує загальний процес доступу до регульованої професії, що має на меті отримання такого документу.
Кожна країна має Реєстраційний орган, який здійснює видачу дозволів, забезпечує відповідність рівня кваліфікації кандидатів освітнім та професійним стандартам, координує проведення кваліфікаційних та державних іспитів. Першим кроком для отримання дозволу на здійснення професійної діяльності є вибір особою країни, ознайомлення з вимогами до регульованої професії та визначення регулюючого її діяльність Реєстраційного органу.
При зверненні до Реєстраційного органу особою заповнюється та подається аплікаційна форма щодо отримання дозволу на здійснення професійної діяльності. Після цього кандидату буде надано перелік документів, необхідних до подання для отримання дозволу на здійснення професійної діяльності. Першим пунктом буде надання визнаних документів про освіту, отриманих за кордоном.
Процес верифікації освітніх документів є важливим етапом отримання доступу до регульованої професії. Процедура здійснюється Верифікаційними Організаціями або уповноваженими їх структурними підрозділами. Звертаючи увагу на те, що у кожній країні є свої Верифікаційні Організації, пропонуємо ознайомитися з їх переліком за посиланням ENIC-NARIC.
Верифікація, як процедура, включає в себе перевірку таких документів як дипломи, документи про післядипломну освіту, сертифікати про підвищення кваліфікації. Окрім цього, здійснюється перевірка інформації щодо отриманого досвіду та інших документів, які відносяться до професійної діяльності.
Для здійснення процедури Верифікаційній організації потрібні свідчення та документи, що містять інформацію про зміст та тривалість освіти, в рамках яких була отримана іноземна освітня кваліфікація. Перелік документів необхідних до подання Верифікаційній організації:
Особа може подати документи, надіславши оригінали поштовим відправленням, або замовивши таку послугу онлайн. Для онлайн верифікації документи (скан-копії оригіналів) можуть бути завантажені у приватний електронний профіль. Після завантаження кандидатові надсилається рахунок для сплати послуги або, у випадку поштового відправлення, документи надсилаються разом із підтвердженням здійснення внеску.
Визнання отриманої за кордоном освіти є підтвердженням Верифікаційною організацією якості іноземної освітньої кваліфікації. Процес має на меті визначення еквівалентності освітніх програм шляхом встановлення автентичності документів, підтвердження статусу навчального закладу, освітньої програми.
Для всебічної перевірки та встановлення еквівалентності іноземна Верифікаційна організація робить запит до Національного інформаційного центру академічної мобільності України для визначення факту навчання, статусу й рівня акредитації навчального закладу, узагальненого середнього балу, порівняння навчальних програм тощо. У результаті Верифікаційна організація видає висновок про визнання іноземної освіти еквівалентною освітнім стандартам країни. У разі встановлення невідповідності певних пунктів, документ підтверджує інформацію про наявність розбіжностей освітніх програм, яка має бути компенсована додатковим навчанням або курсами.
Після успішного отримання висновку Верифікаційної організації про визнання освіти та встановлення її еквівалентності, висновок про що передається Реєстраційному органу, наступним кроком є підтвердження володіння іноземною мовою певного рівня. Із переліком мовних іспитів, їхньою структурою, вартістю, датами складання та можливістю підготовки до них можна ознайомитись за посиланням.
Необхідно звернути увагу на те, що Реєстраційними органами визначені певні вимоги, наприклад, мінімальний прохідний бал. Окрім цього, результати деяких міжародних мовних іспитів є дійсними впродовж обмеженого терміну.
Кваліфікаційний іспит має на меті перевірку професійних компетентностей кандидата, необхідних для практичної діяльності навичок. Такий іспит має на меті оцінювання рівня підготовки кандидата до здійснення ним професійної діяльності.
Окрім цього, серед інших вимог Реєстраційного орану можуть бути: іспит на знання законів країни, наявність практичного досвіду протягом визначеного терміну, певна кількість відпрацьованих годин, наявність ліцензії на здійснення діяльності у країні походження кандидата тощо.
Результатом підтвердження успішного виконання необхідних вимог Реєстраційного органу є видача дозволу на професійну діяльність. Даний етап супроводжується пошуком роботодавця та отриманням візи або workpermit.
Copyright © 2016-2021 ВРЮУ. All rights reserved.
Заповніть форму, зазначивши Вашу професію англійською мовою.
Після введення даних оберіть «Відправити»
